Поліце́йський нагля́да́ч — у дореволюційній Росії – некласний чиновник міської та розшукної поліції.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
поліцейський — прикметник … Орфографічний словник української мови
поліцейщина — и, ж., заст., зневажл. Система поліцейської регламентації суспільного життя; поліцейський режим … Український тлумачний словник
поліцист — а, ч., зах. Поліцай, поліцейський … Український тлумачний словник
полісмен — а, ч. Поліцейський в Англії, США та деяких інших країнах … Український тлумачний словник
поліційний — а, е, рідко. Те саме, що поліцейський … Український тлумачний словник
стан — I у, ч. 1) Тулуб, корпус людини; торс. || Те саме, що талія I. || перен. Про стовбур дерева. •• Висо/кий ста/ном високий на зріст. Рі/вний ста/ном стрункий, не сутулий. Тонки/й ста/ном не товстий, з тонкою талією. 2) заст. Те саме, що … Український тлумачний словник
ажан — а, ч. Поліцейський чин у Франції … Український тлумачний словник
брандмайор — а, ч., іст. У Росії – поліцейський чиновник, начальник усіх пожежних частин столичного або губернського міста … Український тлумачний словник
десяцький — кого, ч., іст. 1) У дореволюційній Росії – нижчий поліцейський служитель на селі, якого обирали селяни. 2) На Запорізькій Січі – ватажок нижчої військової одиниці – десятки … Український тлумачний словник
квестор — а, ч. 1) У парламентах деяких країн – завідувач адміністративно господарської частини. 2) Поліцейський чин в Італії … Український тлумачний словник
